наламувати

НАЛА́МУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЛАМА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. чого. Ламати щось у якій-небудь кількості.

Роблять ще такі курені: в густих кущах нахиляють навколишню вільшину на одну купу; зв'язують перевеслом, а потім наламують дрібного гілля й накривають зверху (О. Воропай);

– Доправте їх у каменоломню! Та скажіть Сулейману, щоб цей гяур кожного дня наламував гарбу каменю! (В. Малик);

[Мавка:] Я з калини цвіту наламаю (Леся Українка);

Віста налила з горнця у миску юшку, поклала ложки, наламала коржів (С. Скляренко);

– Доброго вівса привеземо, Гаврило! Може, і кукурудзи наламаємо для свиней (Григорій Тютюнник);

– У нас єдиний вихід – наламати соняхів, – сказав Дан. – Я вже зголоднів (І. Роздобудько).

2. кого. Схиляти кого-небудь до певних дій.

– Саме Кривоніс та ще, кажуть, полковник Головацький і наламують Хмельницького до дальшої війни (П. Панч);

[Баптіста:] Не зміг її до лютні наламать? [Гортензіо:] Вона об мене лютню поламала! (Ю. Лісняк, пер. з тв. В. Шекспіра).

◇ Лама́ти / налама́ти хребта́ див. лама́ти;

Накру́чувати / накрути́ти (налама́ти) хвоста́ див. накру́чувати;

(1) Налама́ти (наруба́ти) дров / лама́ти дро́ва – повестися необдумано, допустити багато помилок, завдати шкоди.

– Що ти там дров нарубав? Дуже мені приємно одержувати з редакції листи про твою поведінку (Григорій Тютюнник);

– Вони дійсно там наламали дров .. Силою дітей заганяли до школи (Ю. Збанацький);

– Нарубав ти дров, Мостовий, у цих питаннях (М. Зарудний);

– Чує моє серце, наламаєш ти дров... Раджу тобі зачекати до завтра (О. Авраменко, В. Авраменко);

– Всі знаєте, як легко й швидко вирішував справи передвоєнний наш голова сільради. І часто ламав дрова (Микита Чернявський);

(2) Нала́мувати / налама́ти язика́ – учитися добре говорити, вимовляти що-небудь.

Я довго наламував язика, поки навчився вимовляти оте чудернацьке ім'я (А. Дімаров);

– Думаю, коли відкалатаєте в армії стільки, скільки я, то й ви не гірше язика наламаєте (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).