наліт
НАЛІ́Т, льоту, ч.
1. Дія за знач. наліта́ти¹.
◊ 3 нальо́ту:
а) не зупиняючись, на повному ходу, З розгону.
— Чого задумався, земляче? — Хтось з нальоту оперіщив ззаду Хоминого коня. — Гони (Гончар, III, 1959, 430);
Сашко з нальоту підхопив свій ящичок з щітками та гуталіном — і хащі тамариску при вході до парку поглинули його щуплу постать (Смолич, Світанок.., 1953, 19);
б) дуже швидко; без труднощів, ускладнень.
А вона, дружба, не народжується з нальоту, за завданням комсомольського комітету (Донч., V, 1957, 373);
Щоб пізнати село, треба довше пожити в селянській гущі, а так, з нальоту, нічого не вийде (Гжицький, Бел. надії, 1963, 50).
2. Раптовий напад (авіації, артилерії і т. ін.).
Мати Юрчика під час нальоту фашистських літаків була поранена (Сміл., Сашко, 1954, 96);
По дорозі він потрапив під огневий наліт німецької артилерії (Дмит., Наречена, 1959, 120);
// Напад з метою пограбування, обшуку і т. ін.
Поліція зробила вночі наліт на ковбасню, але.. нічого там не знайшла (Скл., Легенд, начдив, 1957, 15).
3. Тонкий шар якої-небудь речовини, що осіла, З’явилась на поверхні чого-небудь.
Махорка вже вистигла, стояла буйнолиста, покривалась сірим нальотом (Десняк, Десну.., 1949, 308);
Срібна ложка, опущена у відвар з отруйних грибів, покривається бурим нальотом (Укр. страви, 1957, 219);
Вода зійшла, і Гниле море оголилося дном, сивіє, покрите соляним нальотом (Гончар, II, 1959, 410).
4. перен., чого, з означенням. Слабо виражена риса, ознака чого-небудь або незначний вияв чого-небудь.
Наліт чогось показного був і в мові його: бойові слівця, різкий тон, а то й просто окрик (Ряб., Золототисячник, 1948, 10);
Певний романтичний наліт лишився і на цих працях (Від давнини.., І, 1960, 24).
Значення в інших словниках
- наліт — налі́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- наліт — (злодіїв) напад, наскок, д. налет; (плівка) суга, осуга, (на овочах) пушок, пилок, п. туман, (на губах) смага, (на дні) осад, (у посуді) накип, п! ІРЖА; (слід) полиск, натяк, штрих, присмак, тінь, нашаровання <сов. нашарування>. Словник синонімів Караванського
- наліт — [нал’іт] -л'оту, м. (на) -л'от'і, мн. -л'отие, -л'от'іў Орфоепічний словник української мови
- наліт — -льоту, ч. 1》 Дія за знач. налітати I. З нальоту — а) не зупиняючись, на повному ходу, з розгону; б) дуже швидко; без труднощів, ускладнень. 2》 Раптовий напад (авіації, артилерії і т. ін.). || Напад з метою пограбування, обшуку і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наліт — 1. (на плині) суга, осуга, див. плінка, плісінь 2. це літаків Словник чужослів Павло Штепа
- наліт — НАЛІ́Т, льоту, ч. 1. Дія за знач. наліта́ти¹. Коли опришок, блищучи [блищачи] очима, оповідав о смілім орлинім нальоті на місто, на двір, – Маруся тремтіла (Г. Хоткевич). 2. Раптовий, стрімкий ворожий напад (перев. авіації, артилерії і т. ін.). Словник української мови у 20 томах
- наліт — з нальо́ту. 1. Не зупиняючись, на повному ходу, з розгону. З нальоту пішли топтатися (білогвардійці) кіньми по живих тілах, хвацько дорубуючи з сідел тяжкопоранених, не здатних навіть звестися бійців (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
- наліт — ВІДТІ́НОК (незначна видозміна, тонка різниця, додаткове нашарування в чому-небудь), НЮА́НС, НАЛІ́Т чого, який, ПРИ́СМАК. Голос у старої пом'якшав, набрав теплих, задушевних відтінків (О. Словник синонімів української мови