намотувати
НАМО́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., НАМОТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., що і що на що. Навивати, накручувати що-небудь на щось.
Монтажниця хутко клеїла шматки плівки,.. намотувала плівку на рулон (Ю. Янов., II, 1958, 119);
— Признавайся, хлопці, хто онуч не вміє намотувати, то зараз покажу (Трубл., І, 1955, 62);
— Треба вам прибратися добре, йдучи на сватання. А то, бач, що намотав ти собі на шию! (Н.-Лев., І, 1956. 336);
Намацав [Скоряк] вірьовку й намотав собі на руку (Головко, II, 1957, 352);
*Образно. Колеса намотували шершаве полотно асфальту (Збан., Любов, 1957. 79).
◊ Намота́ти [собі́] на вус (ву́са) див. вус.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- намотувати — намо́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- намотувати — Мотати, навивати, накручувати. Словник синонімів Караванського
- намотувати — -ую, -уєш, недок., намотати, -аю, -аєш, док., перех., що і що на що. Навивати, накручувати що-небудь на щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- намотувати — НАМО́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., НАМОТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Навивати, накручувати що-небудь на щось. Монтажниця хутко клеїла шматки плівки, .. намотувала плівку на рулон (Ю. Словник української мови у 20 томах
- намотувати — мота́ти (рідше намо́тувати) / намота́ти (собі́) на вус (на ву́са) що і без додатка. 1. Придивлятися, прислухатися до чого-небудь; помічати. — Так що ти, Кириле, мотай на вус та вчися, як з підлеглими поводити себе, може, пригодиться (Ю. Фразеологічний словник української мови
- намотувати — НАМОТА́ТИ (мотаючи, обвити навколо чого-небудь), НАКРУТИ́ТИ, НАВЕРТІ́ТИ (НАВЕРНУ́ТИ), НАВИ́ТИ (НАВИ́НУТИ). — Недок.: мота́ти, намо́тувати, накру́чувати, наві́рчувати, навива́ти. Він розповів, як ще хлопцем.. Словник синонімів української мови
- намотувати — Намо́тувати, -тую, -єш сов. в. намота́ти, -та́ю, -єш, гл. Наматывать, намотать. Желех. Словник української мови Грінченка