намотувати

НАМОТА́ТИ (мотаючи, обвити навколо чого-небудь), НАКРУТИ́ТИ, НАВЕРТІ́ТИ (НАВЕРНУ́ТИ), НАВИ́ТИ (НАВИ́НУТИ). — Недок.: мота́ти, намо́тувати, накру́чувати, наві́рчувати, навива́ти. Він розповів, як ще хлопцем.. вів він троє коней напувати, а вузли від усіх трьох намотав на руку (Г. Хоткевич); Він накручує на вудлище ліску (О. Донченко); — Нічого страшного, — сказав один з них (санітарів), — черепок цілий, — і навернув Тимкові на голові білу чалму (Григорій Тютюнник); Час від часу панночка відділяла пасмо свого чудового чорного волосся, навивала його на щипці (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. намотувати — намо́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. намотувати — Мотати, навивати, накручувати. Словник синонімів Караванського
  3. намотувати — -ую, -уєш, недок., намотати, -аю, -аєш, док., перех., що і що на що. Навивати, накручувати що-небудь на щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. намотувати — НАМО́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., НАМОТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Навивати, накручувати що-небудь на щось. Монтажниця хутко клеїла шматки плівки, .. намотувала плівку на рулон (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. намотувати — мота́ти (рідше намо́тувати) / намота́ти (собі́) на вус (на ву́са) що і без додатка. 1. Придивлятися, прислухатися до чого-небудь; помічати. — Так що ти, Кириле, мотай на вус та вчися, як з підлеглими поводити себе, може, пригодиться (Ю. Фразеологічний словник української мови
  6. намотувати — НАМО́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., НАМОТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., що і що на що. Навивати, накручувати що-небудь на щось. Монтажниця хутко клеїла шматки плівки,.. намотувала плівку на рулон (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
  7. намотувати — Намо́тувати, -тую, -єш сов. в. намота́ти, -та́ю, -єш, гл. Наматывать, намотать. Желех. Словник української мови Грінченка