1. Словник української мови в 11 томах

намощувати

НАМО́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., НАМОСТИ́ТИ, ощу́, о́стиш, док., перех. і рідко без додатка.

1. Мостячи, накладати певну кількість чого-небудь.

Любив він пахощі — і всякої трави Намощує було в тім курені надводнім (Рильський, Поеми, 1957, 229);

Загадала [Кайдашиха] Лаврінові намостити на возі високо сіно, ще й заслати килимом (Н.-Лев., II, 1956, 316);

Саїд відійшов від килимів та подушок, що мати намостила (Ле, Міжгір’я, 1953, 129);

// Мостячи, влаштовувати, виготовляти що-небудь.

Одарка кинулася і витягла усяке дрантя, намостила кубельце на полу, куди баба й положила дитину (Мирний, І, 1954, 53);

Петро Карпович попросив намостити йому високу постіль, покласти кілька подушок під голову (Збан., Переджнив’я, 1955, 340);

Гуси намостили поблизу гніздо і через кілька днів у ньому з’явилося велике зеленкувате яйце (Багмут, Опов., 1959, 53).

2. Те саме, що настила́ти 2.

Довелося намощувати ще один настил (Шиян, Партиз. край, 1946, 126).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. намощувати — намо́щувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. намощувати — -ую, -уєш, недок., намостити, -ощу, -остиш, док., перех. і рідко без додатка. 1》 Мостячи, накладати певну кількість чого-небудь. || Мостячи, влаштовувати, виготовляти що-небудь. 2》 Те саме, що настилати 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. намощувати — НАМО́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., НАМОСТИ́ТИ, ощу́, о́стиш, док. 1. чого, що, рідко, без прям. дод. Мостячи, накладати певну кількість чого-небудь. Любив він пахощі – і всякої трави Намощує було в тім курені надводнім (М. Словник української мови у 20 томах
  4. намощувати — НАСТИЛА́ТИ (НАСТЕЛЯ́ТИ) (щільно кладучи й закріплюючи дошки, колоди, плити тощо, робити настил — підлогу, кладку, міст і т. ін.), СТЕЛИ́ТИ (СЛА́ТИ), МОСТИ́ТИ, НАМО́ЩУВАТИ, ВИМО́ЩУВАТИ (перев. про кладку, гать і т. ін.). — Док. Словник синонімів української мови
  5. намощувати — Намо́щувати, -мо́щую, -мо́щуєш; намости́ти, -мощу́, -мо́стиш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. намощувати — Намо́щувати, -щую, -єш сов. в. намостити, -мощу, -стиш, гл. 1) Намащивать, намостить. 2) Настилать, настлать. Дурень намостив колючок під яблунею. Рудч. Ск. II. 156. Словник української мови Грінченка