намурувати
НАМУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. і без додатка. Муруючи, зробити багато.
Намурував я в Києві після війни, ніде правди діти, чимало (Кучер, Дорога.., 1958, 50).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- намурувати — намурува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- намурувати — -ую, -уєш, док., перех. і без додатка. Муруючи, зробити багато. Великий тлумачний словник сучасної мови
- намурувати — НАМУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. і без дод. Муруючи, зробити, виготовити яку-небудь кількість чогось. Намурував я в Києві після війни, ніде правди діти, чимало (В. Кучер); Тих стін, що за ці роки намурували в країні заробітчани, могло б вистачити на Вавилонську вежу (з газ.). Словник української мови у 20 томах
- намурувати — Намурува́ти, -ру́ю, -єш гл. Настроить (о камен, постройкахъ). Словник української мови Грінченка