напасницький
НАПА́СНИЦЬКИЙ, а, е, розм. Прикм. до напа́сник.
Стогнав він [храм] під напасницьким бичем, тиранам груди пробивав мечем, укупі з бранцями ридав він у полоні (Л. Укр., І, 1951, 288);
Напасницька орда Точила і рвала Русь безкраю (Павл., Бистрина, 1959, 36).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- напасницький — напа́сницький прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- напасницький — -а, -е, розм. Прикм. до напасник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- напасницький — НАПА́СНИЦЬКИЙ, а, е, розм. Прикм. до напа́сник. Стогнав він [храм] під напасницьким бичем, тиранам груди пробивав мечем, укупі з бранцями ридав він у полоні (Леся Українка); Напасницька орда Точила і рвала Русь безкраю (Д. Павличко). Словник української мови у 20 томах