наплакати
НАПЛА́КАТИ, а́чу, а́чеш, док., перех.
1. розм. Плачучи, пролити певну кількість сліз.
Та плач, хоч і цілий океан-море наплач, а лиха не обійдеш, не об’їдеш (Свидн., Люборацькі, 1955, 26);
Царевич посадив.. невірну сестру на кам’яний стовп та поклав з одної сторони скирту сіна, з другої цебро і каже: — З’їж те сіно та наплач повен цебер сліз, тоді прощу тобі! (Оп., Іду.., 1958, 393).
2. Спричинити плачем припухлість, почервоніння очей.
Не раз гірко й плакала [Мар’я]. Та що сльозами поможеш? Тільки очі наплачеш та себе засушиш (Мирний, III, 1954, 198).
3. розм. Плачучи, накликати горе, нещастя і т. ін.
Може, справді се йому мої сльози одливаються. Нехай же мати божа прощає мене, грішну, що я свойому братику лихо наплакала! (Вовчок, І, 1955, 18).
◊ Як (мов і т. ін.) кіт напла́кав див. кіт.
Значення в інших словниках
- наплакати — напла́кати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- наплакати — -ачу, -ачеш, док., перех. 1》 розм. Плачучи, пролити певну кількість сліз. 2》 Спричинити плачем припухлість, почервоніння очей. 3》 розм. Плачучи, накликати горе, нещастя і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наплакати — НАПЛА́КАТИ, а́чу, а́чеш, док., що, чого і без прям. дод. 1. розм. Плачучи, пролити певну кількість сліз. Та плач, хоч і цілий океан-море наплач, а лиха не обійдеш, не об'їдеш (А. Свидницький); Царевич посадив .. Словник української мови у 20 томах
- наплакати — як (мов, ні́би і т. ін.) кіт напла́кав. Дуже мало. Там і цукерок тих, як кіт наплакав (В. Кучер); В самих, правда, їжі тієї — мов кіт наплакав (Є. Гуцало). кіт напла́кав. В Мотрі й трудоднів тих — кіт наплакав (М. Рудь); // Дуже незначний, невеликий. Фразеологічний словник української мови
- наплакати — Напла́кати, -ла́чу, -чеш гл. 1) Наплакать. як кіт напла́кав. Очень мало. Ном. № 7695. 2) Навлечь плачемъ. Нехай уже Мати Божа прощає мене грішну, що я своєму рідному братіку лихо наплакала. МВ. І. 29. Словник української мови Грінченка