1. Словник української мови в 11 томах

напролом

НАПРОЛО́М, присл., розм.

1. Незважаючи на перешкоди або енергійно їх переборюючи (під час руху вперед).

Ось він уже й бачить болгарина, що напролом біжить через кущі, низько пригнувши голову (Кучер, Голод, 1961, 366);

3 відчаю ведмідь кидається напролом уперед, бо назад нема вороття (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 76).

2. перен. Незважаючи на умови, обставини (при досягненні мети).

Коли Катерина щось вирішувала — ніщо вже не могло її зупинити. Вона не визнавала ніяких перешкод, йшла напролом і добивалася свого (Перв., Материн.. хліб, 1960, 131);

Він піде напролом, і побачимо, як цей старий інтелігент Болер зможе йому заперечувати (Собко, Запорука.., 1952, 238);

// Відверто, не криючись.

За своєю наївністю він звик діяти прямо, напролом, говорити в очі те, що думав (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 60).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напролом — напроло́м прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. напролом — див. жваво Словник синонімів Вусика
  3. напролом — присл., розм. 1》 Не зважаючи на перешкоди або енергійно їх переборюючи (під час руху вперед). 2》 перен. Не зважаючи на умови, обставини (для досягнення мети). || Відверто, не криючись. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. напролом — Пробоєм Словник чужослів Павло Штепа
  5. напролом — НАПРОЛО́М, присл., розм. 1. Незважаючи на перешкоди або енергійно їх переборюючи (під час руху вперед). Ось він уже й бачить болгарина, що напролом біжить через кущі, низько пригнувши голову (В. Словник української мови у 20 томах
  6. напролом — іти́ / піти́ напроло́м. Переборюючи всі перешкоди, діяти рішуче, всупереч кому-, чому-небудь. Коли Катерина щось вирішувала — ніщо вже не могло її зупинити. Вона не визнавала ніяких перешкод, йшла напролом і добивалася свого (Л. Первомайський). Фразеологічний словник української мови
  7. напролом — НАВПРОСТЕ́ЦЬ (НАПРОСТЕ́ЦЬ) (найкоротшим шляхом по прямій лінії), НАПРЯМКИ́ (НАВПРЯМКИ́), ПО ПРЯМІ́Й, НАПРЯМЕ́ЦЬ (НАВПРЯМЕ́ЦЬ) розм., НАВПРЯМЦІ́ розм., НА́ВПРОСТ розм., НАВПРОШКИ́ розм., ПРЯМЦЕ́М розм., ПРАВЦЕ́М діал. Словник синонімів української мови