напруга

НАПРУ́ГА, и, ж.

1. Дія і стан за знач. напру́жувати, напру́жити і напру́жуватися, напру́житися.

Балабуха з великою напругою підвівся з стільця й пішов слідком за Олесею в садок (Н.-Лев., III, 1956, 52);

— Ти б нам, батьку, трошечки підсобив, — захекано відповідали нетяги, — бо з нас вже кишки лізуть від напруги (Тулуб, Людолови, II, 1957, 184);

Від напруги руки мені зовсім затерпли, а поперек так болів, наче його буками бито (Мур., Бук. повість, 1959, 32);

Аж гуде вірьовка від напруги (Гонч., Вибр., 1959, 248).

2. Те саме, що напру́ження 2.

Внутрішня непоборна напруга щосекунди зростала й зростала. Все тіло було як струна (Донч., III, 1956, 129);

Листівки, диверсії, вбивства — все це тримало німців у нервовій напрузі, примушувало бути насторожі (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 44);

В трудовому чабанському сезоні стрижіння — це робота найвищої напруги (Гончар, Тронка, 1963, 57);

Стояв червень невиданої спеки, дні й ночі були сповнені великої напруги й нелюдських зусиль (Кучер, Голод, 1961, 165).

3. спец. Те саме, що напру́ження 4.

За Уралом дні і ночі заграв виснули підпруги, сталь засліплювала очі, сталь найвищої напруги! (Рудь, Дон. зорі, 1958, 82).

4. спец. Фізичний стан електрики, яким визначають силу струму.

Усю гору перетинають ажурні металеві опори, по яких біжать проводи високої напруги (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 5);

У виселок нещодавно провели електрику, але напруга була дуже слабка (Дмит., Наречена, 1959, 181).