напруга

НАПРУ́ГА, и, ж.

1. Дія і стан за знач. напру́жувати, напру́жити і напру́жуватися, напру́житися.

Балабуха з великою напругою підвівся з стільця й пішов слідком за Олесею в садок (І. Нечуй-Левицький);

– Ти б нам, батьку, трошечки підсобив, – захекано відповідали нетяги, – бо з нас вже кишки лізуть від напруги (З. Тулуб);

Від напруги руки мені зовсім затерпли, а поперек так болів, наче його буками бито (І. Муратов);

Аж гуде вірьовка від напруги (І. Гончаренко).

2. Те саме, що напру́ження 2.

Внутрішня непоборна напруга щосекунди зростала й зростала. Все тіло було як струна (О. Донченко);

В трудовому чабанському сезоні стрижіння – це робота найвищої напруги (О. Гончар);

Стояв червень невиданої спеки, дні й ночі були сповнені великої напруги й нелюдських зусиль (В. Кучер);

Берегли її [Ніну] від найменших нервових напруг, потурали їй у всьому, а хвороба просто зачаїлася і вдарила знову (В. Яворівський).

3. спец. Те саме, що напру́ження 4.

За Уралом дні і ночі заграв виснули підпруги, сталь засліплювала очі, сталь найвищої напруги! (М. Рудь);

Напередодні підземної бурі у породах механічні напруги. Під впливом їх породи “шепочуть” (з наук.-попул. літ.).

4. спец. Фізичний стан електрики, яким визначають силу струму.

– Я взявся усунути обрив, не вимикаючи струму. Ви уявляєте, що це значить? Струм іде по мережі напругою в тисячі вольт. Коли б десь ледь звихнувся – за секунду з мене був би попілець (О. Гончар);

У виселок нещодавно провели електрику, але напруга була дуже слабка (Л. Дмитерко).