1. Словник української мови в 11 томах

нараяти

НАРА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док., розм. Те саме, що пора́дити.

— Ви бідні зовсім, а я вам, коли хочете, нараю, як розбагатіти (Україна.., І, 1960, 175);

Молодиці.. нараяли матері повезти Нимидору в монастир, до одного ченця (Н.-Лев., II, 1956, 243);

[Мар’яна:] Слухай, Сербине, може, ти чарівник? Нарай мені таких чар, щоб можна було привертати людей! (Вас., III, 1960, 34).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нараяти — нара́яти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. нараяти — -аю, -аєш, док. Те саме, що порадити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нараяти — НАРА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док., чого, з інфін., розм. Те саме, що пора́дити. Молодиці .. нараяли матері повезти Нимидору в монастир, до одного ченця (І. Нечуй-Левицький); [Мар'яна:] Слухай, Сербине, може, ти чарівник?... Словник української мови у 20 томах
  4. нараяти — нара́яти порекомендувати, порадити (ср, ст): Кого мені такого фахового нараїш на репетитора (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. нараяти — РА́ДИТИ (давати пораду, пропозицію, вказівку тощо), РА́ЯТИ (РА́ЇТИ) розм., НАРА́ДЖУВАТИ розм., ДОРА́ДЖУВАТИ розм.; КОНСУЛЬТУВА́ТИ (давати консультацію з якогось питання); ПРОПОНУВА́ТИ, ПІДКА́ЗУВАТИ (рекомендувати комусь, як діяти... Словник синонімів української мови
  6. нараяти — Нара́яти, -ра́ю, -ра́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. нараяти — Нара́яти, -ра́ю, -єш гл. Насовѣтовать, посовѣтовать; указать, порекомендовать. Нарай, нарай, брате, де дівчину взяти. н. п. Нараяв я до баби добрих людців. Словник української мови Грінченка