1. Словник української мови в 11 томах

наречений

НАРЕ́ЧЕ́НИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. мин. ч. до наректи́ 3.

Вітаю Вас, Остапе милий, В миру наречений Павлом! Я тисну руку Вам щосили І перед Вами б’ю чолом (Рильський, III, 1961, 92).

НАРЕЧЕ́НИЙ, а, е.

1. Те саме, що на́званий.

Нарече́на дочка́ — те саме, що На́звана дочка́ (до́ня) ( див. на́званий); Нарече́на ма́ти — те саме, що На́звана мати ( див. на́званий); Нарече́на сестра́ — те саме, що На́звана сестра́ ( див. на́званий); Нарече́ний ба́тько — те саме, що На́званий ба́тько ( див. на́званий).

— Мамо, ви знаєте, хто це до нас завітав? ..Це дочка.. мого нареченого батька (Крот., Сини.., 1948, 169);

Нарече́ний брат — те саме, що На́званий брат ( див. на́званий).

Невеличка хата сторожа побудована заходом В. Г. Шевченка, нареченого брата поета (Коцюб., III, 1956, 45);

Нарече́ний син — те саме, що На́званий син ( див. на́званий).

2. у знач. ім. нарече́ний, ного, ч.; нарече́на, ної, ж. Чоловік (жінка) стосовно до того, з ким має одружитися.

[Анна:] Хто він такий, сей прехороший лицар? [Долорес:] Мій наречений (Л. Укр., III, 1952, 330);

— Батько мій працював у депо, а наречений їздив машиністом (Ю. Янов., II, 1954, 76);

Наречена мала прийти просто до панотця (Фр., VIII, 1952, 53);

*У порівн. Осяяні місячним світлом дерева стояли в цвіту, як наречені в чеканні женихів (Довж., І, 1958, 488).

3. у знач. ім. нарече́ні, них, мн. Чоловік і жінка, які збираються одружуватися.

Віталій і Надя вирішили, що вони наречені (Смолич, II, 1958, 116);

Він привітався, підійшов до наречених, поздоровив їх (Собко, Біле полум’я, 1952, 89).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наречений — (чоловік перед одруженням) жених, суджений, (на весіллі) молодий, князь. Словник синонімів Полюги
  2. наречений — наре́че́ний 1 дієприкметник від: наректи́ наре́чений 2 прикметник названий нарече́ний 3 іменник чоловічого роду, істота майбутній чоловік Орфографічний словник української мови
  3. наречений — прикм. 1. Названий: наречена дочка, наречена мати, наречений син. 2. Хлопець стосовно дівчини, з якою має одружитися (нареченої). –Батько мій працював у депо, а наречений їздив машиністом (Ю. Літературне слововживання
  4. наречений — (син) названий; ЯК ІМ. заручений, молодий, суджений, етн. князь, (до сватання) жених; мн. НАРЕЧЕНІ, МОЛОДІ, молодята. Словник синонімів Караванського
  5. наречений — I ім. Мирянин, який готується прийняти або приймає Таїнство Шлюбу; заст. жених II ім. Те саме, що ставленик Словник церковно-обрядової термінології
  6. наречений — I князь (при сватанні), коханий, кохання, коханнячко, любов (чия), молодий, молодожон, новоженець, оженьба, парубок, суджений Фразеологічні синоніми: бабин смик (парубок, який одружується зі старою жінкою) II див. коханий; молодий Словник синонімів Вусика
  7. наречений — I [наречеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і, дієприкм. II [нареиченией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і, прикм. Орфоепічний словник української мови
  8. наречений — I нар`ечений-а, -е, заст. Дієприкм. пас. мин. ч. до наректи 3). II нареч`ений-а, -е. 1》 Те саме, що названий. 2》 у знач. ім. наречений, -ного, ч.; наречена, -ної, ж. Чоловік (жінка) стосовно до того, з ким має одружитися. 3》 у знач. ім. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. наречений — НАРЕ́ЧЕ́НИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. до наректи́ 3. Вітаю Вас, Остапе милий, В миру наречений Павлом! Я тисну руку Вам щосили І перед Вами б'ю чолом (М. Рильський). НАРЕЧЕ́НИЙ, а, е. 1. Те саме, що на́званий. 2. у знач. ім. нарече́ний, ного... Словник української мови у 20 томах
  10. наречений — НЕРІ́ДНИЙ (про членів сім'ї та взагалі родичів — який не перебуває в кровній спорідненості з ким-небудь); НАЗВА́НИЙ, НАРЕЧЕ́НИЙ (якого стали вважати родичем кому-небудь); ПРИ́БРАНИЙ діал. Словник синонімів української мови
  11. наречений — Нарече́ний, -на, -не нарече́ний, -ного, -ному; імен. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. наречений — Наре́чений, -а, -е Нареченный. Робимо вкупі, молотимо і в гаях рубаємо з нареченим тестем. Г. Барв. 178. Вийди, мати, з хати, познавати дитяти: вчора було наречене, а тепер повінчане. Мет. 171. наречена. Невѣста. наречений. Женихъ. А ось і моя наречена!... Словник української мови Грінченка