1. Словник синонімів української мови

наречений

НЕРІ́ДНИЙ (про членів сім'ї та взагалі родичів — який не перебуває в кровній спорідненості з ким-небудь); НАЗВА́НИЙ, НАРЕЧЕ́НИЙ (якого стали вважати родичем кому-небудь); ПРИ́БРАНИЙ діал. (про названого батька або матір); ПРИЙО́МНИЙ (якого прийняли в чужу родину). Із жалю до синочка вирішила була торік батька йому добути, хоч нерідного..: "Оце буде тобі тато, Порфире. Заступатиметься за тебе" (О. Гончар); — Семене Ларивоновичу, — сказав Мишуня твердо й саме так, як чекав од нього названий батько, — я зрозумів, нащо ви показали мені листа (Ю. Яновський); Невеличка хата сторожа побудована заходом В. Г. Шевченка, нареченого брата поета (М. Коцюбинський).

НАРЕЧЕ́НИЙ (чоловік стосовно до жінки, з якою має одружитися), ЖЕНИ́Х, СУ́ДЖЕНИЙ фольк.; МОЛОДИ́Й, МОЛОДИ́К рідше, КНЯЗЬ фольк. (під час весілля); СВА́ТАЧ розм. (той, хто сватається). Весільним столом котився сміх.. Родичі нареченого перепивають родичів молодої (А. Хорунжий); Король випив поперед усього за молоду княгиню та за молодого жениха (І. Нечуй-Левицький); — Чий же то сивий кінь у дворі стоїть? Се ж того козака, що ми бачили, ..се ж твого судженого! (П. Куліш); На весіллі хтось чарку розбив, — Молода на посаді сумує, Молодий смутно чоло схилив; — Не журіться, то щастя віщує! (Леся Українка); Наїхали старости й молодик за ними (Т. Шевченко); (Олена:) Мамо, пора молодим князю і княгині постіль слати! (М. Кропивницький); Перший сватач був син статечної попівської родини. Родичі були раді його сватанню (Н. Кобринська).

НАРЕЧЕ́НІ мн. (наречений і наречена); МОЛОДІ́, МОЛОДЯ́ТА пестл. (під час весілля). Він привітався, підійшов до наречених, поздоровив їх (В. Собко); Під час вечері не обійшлося без того, щоб двом парам молодих не прокричали гірко (Ю. Шовкопляс); На весіллі бринять чарочки, — Хай здорові живуть молодята! (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наречений — (чоловік перед одруженням) жених, суджений, (на весіллі) молодий, князь. Словник синонімів Полюги
  2. наречений — наре́че́ний 1 дієприкметник від: наректи́ наре́чений 2 прикметник названий нарече́ний 3 іменник чоловічого роду, істота майбутній чоловік Орфографічний словник української мови
  3. наречений — прикм. 1. Названий: наречена дочка, наречена мати, наречений син. 2. Хлопець стосовно дівчини, з якою має одружитися (нареченої). –Батько мій працював у депо, а наречений їздив машиністом (Ю. Літературне слововживання
  4. наречений — (син) названий; ЯК ІМ. заручений, молодий, суджений, етн. князь, (до сватання) жених; мн. НАРЕЧЕНІ, МОЛОДІ, молодята. Словник синонімів Караванського
  5. наречений — I ім. Мирянин, який готується прийняти або приймає Таїнство Шлюбу; заст. жених II ім. Те саме, що ставленик Словник церковно-обрядової термінології
  6. наречений — I князь (при сватанні), коханий, кохання, коханнячко, любов (чия), молодий, молодожон, новоженець, оженьба, парубок, суджений Фразеологічні синоніми: бабин смик (парубок, який одружується зі старою жінкою) II див. коханий; молодий Словник синонімів Вусика
  7. наречений — I [наречеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і, дієприкм. II [нареиченией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і, прикм. Орфоепічний словник української мови
  8. наречений — I нар`ечений-а, -е, заст. Дієприкм. пас. мин. ч. до наректи 3). II нареч`ений-а, -е. 1》 Те саме, що названий. 2》 у знач. ім. наречений, -ного, ч.; наречена, -ної, ж. Чоловік (жінка) стосовно до того, з ким має одружитися. 3》 у знач. ім. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. наречений — НАРЕ́ЧЕ́НИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. до наректи́ 3. Вітаю Вас, Остапе милий, В миру наречений Павлом! Я тисну руку Вам щосили І перед Вами б'ю чолом (М. Рильський). НАРЕЧЕ́НИЙ, а, е. 1. Те саме, що на́званий. 2. у знач. ім. нарече́ний, ного... Словник української мови у 20 томах
  10. наречений — Нарече́ний, -на, -не нарече́ний, -ного, -ному; імен. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. наречений — НАРЕ́ЧЕ́НИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. мин. ч. до наректи́ 3. Вітаю Вас, Остапе милий, В миру наречений Павлом! Я тисну руку Вам щосили І перед Вами б’ю чолом (Рильський, III, 1961, 92). НАРЕЧЕ́НИЙ, а, е. 1. Те саме, що на́званий. Словник української мови в 11 томах
  12. наречений — Наре́чений, -а, -е Нареченный. Робимо вкупі, молотимо і в гаях рубаємо з нареченим тестем. Г. Барв. 178. Вийди, мати, з хати, познавати дитяти: вчора було наречене, а тепер повінчане. Мет. 171. наречена. Невѣста. наречений. Женихъ. А ось і моя наречена!... Словник української мови Грінченка