1. Словник синонімів української мови

нарешті

НАРЕ́ШТІ (після ряду певних подій, явищ, предметів і т. ін., наприкінці якоїсь дії — у її кінцевому наслідку, в її завершенні), ВРЕ́ШТІ (УРЕ́ШТІ), ЗРЕ́ШТОЮ, ВРЕ́ШТІ-РЕ́ШТ (УРЕ́ШТІ-РЕ́ШТ), ВКІНЦІ́ (УКІНЦІ́) розм., ОСЬ (ужив. при повідомленні про що-небудь сподіване, довгоочікуване). ОТ (І) (ТА) (АЖ І) (ТА) (АЖ ОТ) (ужив. при повідомленні про що-небудь сподіване, довгоочікуване). Всю ніч палав степ.. Вогонь усе наближався до Орі і нарешті зупинився на її протилежному березі (З. Тулуб); Їдуть, їдуть, врешті бачать — Три дороги розійшлися (Леся Українка); — Ну йди ж, іди! — наказувала Килина. — Зрештою Вовк (собака) послухався (Є. Гуцало); Вона довго одмовлялась, та вкінці і згодилась (О. Стороженко); Канонада тяглась довго і уперто. Та ось все стихло (М. Коцюбинський); Аж ось і церква показалася, чорніє у сірому мороці ночі (Панас Мирний); Аж от поїзд рушає далі (О. Довженко).

НАРЕ́ШТІ у знач. виг. (ужив. при вираженні радості, захоплення, задоволення від настання чогось давноочікуваного), НАСИ́ЛУ розм. Тільки під впливом того нового в їх взаємовідносинах міг сказати Завадка: — Нарешті! А то я почав вже втрачати надію (Ірина Вільде); (Одарка:) Ні, мабуть, не діждусь.. (Хутко входить Мар'яна..) Насилу! І де ти вієшся? (І. Карпенко-Карий).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нарешті — наре́шті прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. нарешті — НАРЕШТІ – НА РЕШТІ Нарешті, присл. Після чого-небудь, у кінці чогось; у знач. вст. сл., виг. Сіли нарешті, поїхали (Г.Хоткевич); Нарешті біла рівнина залишилася позаду (З. Літературне слововживання
  3. нарешті — пр., кінець-кінцем, врешті, сил. в решті решт; наостанку; ФР. на додаток, на закінчення, плюс до всього <н. лом, штир і нарешті вісь>. Словник синонімів Караванського
  4. нарешті — Врешті, врешті-решт, зрештою Фразеологічні синоніми: аж ось; аж от; і ось Словник синонімів Вусика
  5. нарешті — 1》 присл. Після чого-небудь, наприкінці чогось. 2》 у знач. єднального спол. (перев. із спол. "і"). Уживається в разі переліку для приєднання останнього слова, останніх слів або речення. 3》 у знач. вставн. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. нарешті — НАРЕ́ШТІ. 1. присл. Після чого-небудь, у кінці чогось. Бжозовський ждав тиждень, ждав другий, а суду не було .. Нарешті його покликали в суд (І. Нечуй-Левицький); Степан Петрович одхилився на спинку кушетку й заплющив очі. Словник української мови у 20 томах
  7. нарешті — Наре́шті, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. нарешті — НАРЕ́ШТІ. 1. присл. Після чого-небудь, у кінці чогось. Бжозовський ждав тиждень, ждав другий, а суду не було.. Нарешті його покликали в суд (Н.-Лев., II, 1956, 251); Нарешті Василькові пощастило вхопитись за гілку (Донч. Словник української мови в 11 томах
  9. нарешті — Нарешті нар. Наконецъ. А нарешті піп Кирика кулаком у стіну: пішов геть з моєї хати, єретичий сину! ЗОЮР. II. 86. Ой пив мед і горілку, ще й музики водив, а нарешті досталося, що в полиції сидів. Руд. Чп. 237. Словник української мови Грінченка