наругонька
НАРУ́ГОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Те саме, що нару́га.
— Розваж, розвій, соловейку. Мою тугоньку; Чи забуду прикру людську Я наругоньку? (Граб., І, 1959, 111).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наругонька — нару́гонька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- наругонька — НАРУ́ГОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Те саме, що нару́га. – Розваж, розвій, соловейку, Мою тугоньку; Чи забуду прикру людську Я наругоньку? (П. Грабовський). Словник української мови у 20 томах