нарядний

НАРЯ́ДНИЙ¹, а, е.

1. Святково, гарно одягнений.

— О, та який ви прийшли нарядний, урочистий! (Донч., V, 1957, 478);

// Гарно прибраний, оздоблений.

Він ткнув ногою у двері й увів Лошакова у невеличку пишно нарядну хату (Мирний, III, 1954, 290);

// 3 гарними барвами, формами, з красивим пір’ям, красивою шерстю (про природу, тварин, птахів).

У найвищому ярусі шуміли вершинами дуби,.. ледь ворушили довгими косами нарядні берези (Шиян, Баланда, 1957, 125).

2. Гарний, пишний (про вбрання).

Згори збігає Ліза. Вона в нарядній сукні, готова їхати на бал (Коч., II, 1956, 164);

З’їхались представники всіх братніх республік,.. старі, й молоді, й зовсім юні, чоловіки й дівчата-городниці, в яскравих нарядних костюмах, самі схожі на квіти й плоди (Довж., І, 1958, 496).

НАРЯ́ДНИЙ², а, е. Стос. до наряду ( див. наря́д² 1, 2);

// у знач. ім. наря́дна, ної, ж. Приміщення, де виписуються, даються наряди на роботу.

Біля нарядної валялась іржава вагонетка і височіла купа якихось старих труб (Донч,, Шахта.., 1949, 126);

У відчинене вікно нарядної з степового простору залетів пустун-вітер (Чорн., Красиві люди, 1961, 100).