насипати

НАСИ́ПАТИ див. насипа́ти¹.

НАСИПА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., НАСИ́ПАТИ, плю, плеш; мн. наси́плють; док.

1. перех. Зсипаючи, висипаючи, розміщати що-небудь.

Якось в нас солі не стало на страву. От і запріг я кобилу лукаву; Четверть ячменю насипав у віз. Сам примостився й у город повіз (Щог., Поезії, 1958, 124);

Насипала в коробку жита Марія й стояла з нею в руках (Головко, II, 1957, 40);

// перев. безос. Сиплючи, нагромаджувати у великій кількості (про град, сніг і т. ін.).

Там насипало граду майже в коліно (Фр., IV, 1950, 340);

Снігу насипало багато, і служники пораються, прочищають стежки (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 283).

2. перех. Наповнювати що-небудь чимось сипким.

Руйнують мури; срібло, злото Несуть шапками козаки І насипають байдаки (Шевч., І, 1951, 202);

Насипали лантухи по саму зав’язку [зерном], нашвидкуруч надписували зверху, хто кому посилає (Гончар, II, 1959, 56);

*Образно. Будем жити вкупі ми. Трудоднями золотими я насиплю закроми [засіки] (Сос., II, 1958, 62).

3. перех. Розсипати що-небудь по якійсь поверхні.

Хлопець насипає з банки перед Тонею мідій (Гончар, Тронка, 1963, 231);

На дворі, якось опівдні, Заможний чоловік насипав на рядні Чимало Перлів просушити, Бо в скрині почали жовтіти (Гл., Вибр., 1951, 151).

4. перех. Споруджувати що-небудь з сипкого матеріалу.

Прийшов приказ з волості рівняти шляхи, лагодить мости та насипать на багнах греблі (Н.-Лев., II, 1956, 367);

Сумно-сумно гайдамаки Залізную силу Поховали; насипали Високу могилу (Шевч., І, 1951, 146);

Колись, за панського ще права, пан ізвелів насипати добру греблю, щоб загородити річці дорогу в балку (Гр., І, 1963, 402);

// Намивати (про воду, хвилю).

Те озеро було колись затокою моря; морська хвиля насипала вузьку пересип і неначе греблею одділила.. озеро од моря та од лиману (Н.-Лев., II, 1956, 225).

5. перех., розм. Наливати чи накладати в посудину для вживання (про страву).

Настя задоволено насипає сніданок у миску (Вас., III, 1960, 322);

Бабуся насипала вареників у дві миски (Головко, І, 1957, 249);

Ганна насипала миску гарячого борщу (Чорн., Визвол. земля, 1959, 37);

// розм. Наливати в посудину (про рідину).

Раз Галі насипала Христя молока у тарілочку і постановила долі снідати (Мирний, IV, 1955, 72);

[Митродора:] От і ще що: ти в чистий горщик воду насипала? (Сам., II, 1958, 156).

6. тільки док., перех. і неперех., перен., розм. Побити кого-небудь; всипати.

— Ну, насипали ж ви йому [панові]! — сказав Яць Дум’якові (Фр., VIII, 1952, 32);

Коли б.. без шапки був — голову б провалила. Ну, тут уже мене й розібрало.. Вихопив з рук ту кочергу я та так їй насипав, що до нових віників пам’ятатиме (Збан., Єдина, 1959, 143).

◊ Наси́пати по́роху на о́чі; Наси́пати землі́ на гру́ди — закопати в землю після смерті; поховати.

Пам’ятатиме до нових віників і до судної дошки, покуль [доки] аж пороху на очі насиплють (Номис, 1864, № 3640);

Не забуду я тобі смерті, хіба би мені на груди насипали землі (Номис, 1864, № 13817);

Наси́пати со́лі на хвіст:

а) не мати змоги щось заподіяти кому-небудь.

— Зроблю! Вже я йому зроблю! — вимахував руками Шугалія. — А він мені хай солі на хвіст насипле (Кучер, Трудна любов, 1960, 256);

б) надто досадити кому-небудь.

Начальник розвідки, сказав жартома "Тепер треба насипати їм солі на хвіст" (Панч, Іду, 1946, 74).

НАСИПА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., НАСПА́ТИ, плю́, пи́ш; мн. наспля́ть; док., перех., розм. Сплячи, набувати що-небудь (перев. небажане, неприємне і т. ін.).