1. Словник української мови в 11 томах

наслідний

НАСЛІ́ДНИЙ, а, е. Який став наслідником престолу.

У березні 1848 р. в Берліні відбувалися грізні демонстрації. Наслідний принц Вільгельм віддав наказ стріляти в народні збори (Нова іст., 1956, 151);

// Який передається в спадщину.

[Інгігерда:] Ярослав Відняв у тебе Новгород! Відняв Уділ наслідний родичів моїх! (Коч., Я. Мудрий, 1946, 59).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наслідний — наслі́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. наслідний — див. СПАДКОЄМНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. наслідний — -а, -е. Стос. до наслідника, спадкоємця престолу, імперії, трону тощо. Наслідний принц. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. наслідний — НАСЛІ́ДНИЙ, а, е. Який став наслідником престолу. Покійний імператор Корнелій IX віддав свою племінницю Констанцу Орсіні за наслідного принца Кастілії Альфонсо (О. Авраменко, В. Авраменко); // Який передається в спадщину. Словник української мови у 20 томах