насміятися

НАСМІЯ́ТИСЯ, і́юся, і́єшся, док.

1. з кого — чого, рідше над ким — чим і без додатка. Поставитися до кого-, чого-небудь з насмішкою, глузливо.

Насміялась титарівна 3 бідного Микити (Шевч., II, 1963, 99);

Нехай вибачить, я не хотіла його вразити, ні насміятися над його вірою, коли то вже віра (Л. Укр., V, 1956, 396);

А ти… ти з пісні насміялась. Ти не повірила мені (Рильський, І, 1960, 100);

— Василь? — Який же егоїст і мерзотник. Отак хотів насміятися над Лесею… (Хижняк, Невгамовна, 1961, 67);

Перший дурисвіт її одурить, наглумиться, насміється (Гончар, Тронка, 1963, 205);

// на що, кому, чому, заст.

А якби почули, що він, одинокий, Співа на могилі, 3 морем розмовля, — На божеє слово вони б насміялись, Дурним би назвали, од себе б прогнали (Щевч., І, 1963, 63);

Насміявсь голенький стриженому (Номис, 1864, № 8003).

2. без додатка. Багато, досхочу посміятися.

Я сіла біля неї, і ми обоє досхочу насміялися (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 37);

Я захлинався від щастя і так насміявсь, що продовжувати письмо в такому жанрі вже не вистачає сил (Довж., Зач. Десна, 1957, 480).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

насміятися

Значення в інших словниках