натурально
НАТУРА́ЛЬНО.
1. Присл. до натура́льний 3, 4.
— А щоб вони [нейлонові ялинки] пахтіли натурально, Екстрактом їх оббризкують сосновим (Мур., Осінні сурми, 1964, 95);
Вона сама не знала, на яку ногу ступити: чи поводитись тоном аристократичним, чи держати себе просто і натурально (Н.-Лев., IV, 1956, 84).
2. у знач. присудк. сл. Як і повинно бути.
Якщо в ньому збудилася гордість, то се натурально (Л. Укр., V, 1956, 366);
Вона.. погорджує ним.. Ну, що ж, воно й зовсім натурально, бо він хлопський син (Фр., III, 1950, 446).
3. у знач. вставн. сл. Уживається для підтвердження схвалення висловленого.
Надворі 11 градусів тепла. Натурально, що тут все зелене, дико ростуть нарциси і троянди (Коцюб., III, 1956, 404);
— Може, вам, тату, допомогти чим-небудь?.. То я, натурально, допоможу (Тют., Вир, 1964, 75).
4. у знач. ствердж. част. Уживається на початку речення для ствердження, схвалення висловленого раніше; звичайно, авжеж.
[Марія:] Так, я в перший раз його почула, і те, що він казав, мені подобалося далеко більше, ніж те, що казали ви. [Марк:] Ха! натурально! Хіба ж така мацапура, як я, може подобатися прекрасним паннам? (Мам., Тв., 1962, 106).
Значення в інших словниках
- натурально — натура́льно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- натурально — 1》 Присл. до натуральний 3), 4). 2》 у знач. присудк. сл. Як і повинно бути. 3》 у знач. вставн. сл. Уживається для підтвердження, схвалення висловленого. 4》 у знач. ствердж. част. Уживається на початку речення для ствердження, схвалення висловленого раніше; звичайно, авжеж. Великий тлумачний словник сучасної мови
- натурально — НАТУРА́ЛЬНО. 1. Присл. до натура́льний 3, 4. – А щоб вони [нейлонові ялинки] пахтіли натурально, Екстрактом їх оббризкують сосновим (І. Словник української мови у 20 томах
- натурально — ЗВИЧА́ЙНО вставн. сл. (уживається для підтвердження думки), ПРИРО́ДНО, НАТУРА́ЛЬНО, Я́СНО, ПЕ́ВНО (ПЕ́ВНЕ), ПЕ́ВНА РІЧ, РОЗУМІ́ЄТЬСЯ, БЕЗПЕРЕ́ЧНО підсил., БЕЗУМО́ВНО підсил., БЕЗСУМНІ́ВНО підсил., БЕЗ СУ́МНІВУ підсил., ЗВІ́СНО розм. Словник синонімів української мови