1. Словник української мови в 11 томах

нахабно

НАХА́БНО. Присл. до наха́бний.

— Любив я досі білявих, а тепер чорнява чогось нависла на очі, — промовив Улас і нахабно подивився Лукині просто в очі (Н.-Лев., III, 1956, 341);

Оповідач вів себе нахабно (Гжицький, Вел. надії, 1963, 18);

// Докучливо, уїдливо, сміливо (про тварин, комах і т. ін.).

Задерикуваті горобці пурхають під самою церковною банею, голосно і нахабно цвірінькають (Чаб., Балкан. весна, 1960, 107);

Йому й байдуже, що на носі Рудий комар нахабно сів (Воскр., З перцем!, 1957, 23);

*Образно. Гуральня нахабно сміялась рядом червоних вікон і гордо пахкала димом (Коцюб., II, 1955, 86).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нахабно — наха́бно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. нахабно — Присл. до нахабний. || Докучливо, уїдливо, сміливо (про тварин, комах і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нахабно — НАХА́БНО. Присл. до наха́бний. – Любив я досі білявих, а тепер чорнява чогось нависла на очі, – промовив Улас і нахабно подивився Лукині просто в очі (І. Нечуй-Левицький); Оповідач вів себе нахабно (В. Словник української мови у 20 томах