1. Словник української мови в 11 томах

начеплений

НАЧЕ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до начепи́ти.

Їх [грона винограду] стережуть від лихого ока та всяких пригод начеплені на кілки овечі, коров’ячі та кінські черепи (Коцюб., І, 1955, 278);

// наче́плено, безос. присудк. сл.

На шапці в Петьки начеплено навскоси червону стрічку (Ю. Янов., II, 1954, 42).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. начеплений — наче́плений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. начеплений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до начепити. || начеплено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. начеплений — НАЧЕ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до начепи́ти. Їх [грона винограду] стережуть від лихого ока та всяких пригод начеплені на кілки овечі, коров'ячі та кінські черепи (М. Коцюбинський); // наче́плено, безос. пред. На шапці в Петьки начеплено навскоси червону стрічку (Ю. Яновський). Словник української мови у 20 томах