начищати
НАЧИЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЧИ́СТИТИ, чи́щу, чи́стиш, док., перех.
1. Чистячи, готувати в якій-небудь кількості.
На власноручно сконструйованій машині Пантелій Іванович начищає кілька склянок насіння (Веч. Київ, 27.IV 1957, 3);
— Візьми ж, моє серце, начисть картоплі на борщ та накриши буряків (Н.-Лев., II, 1956, 283);
Домна Кирилівна начистила картоплі і взялася за тертку (Грим., Незакінч. роман, 1962, 62).
2. розм. Добре, старанно чистити що-небудь.
Після бою, після січі начищає [боєць] ордени (Рудь, Дон. зорі, 1958, 102);
Трактористи, щоб не сидіти без діла, в який уже раз оглядали свої машини, начищали їх. Колгоспниці жартували: — Наскрізь не попротирайте! (Колг. Укр., 2, 1961, 13);
Щоранку схопиться [Сергій Сергійович], охайно одягнеться, начистить до блиску черевики (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 17).
Значення в інших словниках
- начищати — начища́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- начищати — -аю, -аєш, недок., начистити, -чищу, -чистиш, док., перех. 1》 Чистячи, готувати в якій-небудь кількості. 2》 розм. Добре, старанно чистити що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- начищати — НАЧИЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЧИ́СТИТИ, чи́щу, чи́стиш, док. 1. чого. Чистячи що-небудь готувати в якійсь кількості. – Візьми ж, моє серце, начисть картоплі на борщ та накриши буряків (І. Словник української мови у 20 томах
- начищати — НАЧИ́СТИТИ (усунувши бруд, пил, іржу тощо, зробити чистим і блискучим), ВИ́ЧИСТИТИ, НАТЕ́РТИ, НАДРА́ЇТИ підсил. розм., НАЛОЩИ́ТИ підсил. розм. — Недок.: чи́стити, начища́ти, вичища́ти, натира́ти, надра́ювати, дра́їти. Словник синонімів української мови