нашіптувати

НАШІ́ПТУВАТИ, ую, уєш, недок., НАШЕПТА́ТИ, шепчу́, ше́пчеш, док., перех. і неперех.

1. Пошепки говорити, розповідати щось.

Знов шайтан нашіптує їй грішні думки, каламутить спокій (Коцюб., І, 1955, 288);

Він мені почав нашіптувати, що ніби пролазив учора на самий берег Дніпра (Сміл., Сашко, 1957, 190);

Своїм пестливим голосом нашепче [мати] дитині про любов до всього живого (Мирний, І, 1949, 181);

Коли б міг, обняв би руками цю заквітчану землю і нашептав би їй безліч любовних слів (Бабляк, Літопис.., 1961, 16);

*Образно. А вітер кохання нашіптує травам, Бентежність вкладає у душу мою (Забашта, Вибр., 1958, 151).

2. Таємно наговорювати.

Він часто і густо тихенько нашіптував учителям на вухо, що школярі іноді затівали зробити (Мирний, І, 1954, 153);

[Назар:] Я нашіптувати не буду, я все в очі скажу (Зар., Антеї, 1961, 41);

— Здогадувався, що неспроста запрошували, — відповів похмуро Макар, вставши з-за столу і прямуючи до умивальника. — Вже, мабуть, зоотехнік щось нашептав… (Добр., Тече річка.., 1961, 56).

3. заст. Проказувати заклинання; чаклувати.

Параска бреше, що я коло криниці набираю землі, нашіптую та роблю чари (Н.-Лев., II, 1956, 17);

От як коржик спікся, вона й дала його з’їсти Олені за три рази, запиваючи.. водою, що нашептала бабуся (Кв.-Осн., II, 1956, 198);

[Гапка:] Вона [баба-шептуха] від усього помагає — ..і від уроків, і переполох виллє, і соняшниці заварить, і нашепче, і злиже (Сам., ІІ,1958, 127).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

нашіптувати

Значення в інших словниках