небеса
НЕБЕСА́, небе́с, мн., поет. Те саме, що не́бо.
Сіяють злотом небеса, Витьохкують пташки… (Граб., І, 1959, 327);
[Кобзар (співає):] Літа орел, літа сизий Попід небесами (Шевч., І, 1951, 103);
Минулася буря — і сонце засяло, Веселка всміхнулась в ясних небесах (Рильський, І, 1960, 86);
Тільки що зірочки засяли у бога милосердного на небесах, тільки що розсвітились (Кв.-Осн., II, 1956, 40);
Раптом стихло усе… і з небес залунала Пісня та чарівна янголина (Л. Укр., І, 1951, 341);
*У порівн. Дитячий сміх такий дзвінкий, як небеса осінні (Сос., І, 1957, 118).
◊ Підно́сити (піднести́, підійма́ти, підня́ти і т. ін.) до небе́с — надмірно хвалити, розхвалювати.
Самі звеличували, підносили до небес, самі ж і в тінь відіпхнули при першій нагоді (Гончар, II, 1959, 261);
Через кілька тижнів після перших вистав мене, як організатора й режисера, згідні були піднести до небес (Вас., IV, 1960, 24).
Значення в інших словниках
- небеса — небеса́ множинний іменник те ж, що й не́бо Орфографічний словник української мови
- небеса — див. небо Словник синонімів Вусика
- небеса — [неибеиса] неибес Орфоепічний словник української мови
- небеса — небес, мн., поет. Те саме, що небо. Підносити до небес — надмірно хвалити, розхвалювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Небеса — Символічний покрив ложі. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
- небеса — НЕБЕСА́, небе́с, мн., поет. Те саме, що не́бо. Сіяють злотом небеса, Витьохкують пташки... (П. Грабовський); [Кобзар (співає):] Літа орел, літа сизий Попід небесами (Т. Шевченко); Минулася буря – і сонце засяло, Веселка всміхнулась в ясних небесах (М. Словник української мови у 20 томах
- небеса — НЕ́БО (видимий над поверхнею землі повітряний простір у формі купола), НЕБЕСА́ мн., поет., НЕБОЗВІ́Д, НЕБОКРА́Й поет., НЕБОСХИ́Л поет., НЕБОВИ́Д поет.; ТВЕРДІ́НЬ книжн., уроч., ТВЕРДЬ книжн., уроч. (перев. з означенням небесна). Словник синонімів української мови