1. Словник української мови в 11 томах

невгамовний

НЕВГАМО́ВНИЙ, а, е.

1. Який не може вгамуватися, заспокоїтися, перестати діяти; надто рухливий.

Одного бракувало в веселій господі невсипущої господарки: русявих головок невгамовних щебетунчиків (Л. Янов., І, 1959, 53);

Скільки знає його Надія, він весь час на комсомольській роботі і завжди невгамовний, беручкий, винахідливий (Баш, Надія, 1960, 53);

Діловито перестрибували з жердинки на жердинку невгамовні синиці (Донч., IV, 1957, 461);

// Сповнений хвилювань, тривог; неспокійний.

Про вас, дівчата.., Про трудові буденні дні І вашу вдачу невгамовну Сказать хотілося б мені (Забашта, Нові береги, 1950, 85).

2. Який не стихає, не замовкає, не припиняється протягом тривалого часу.

В лісі, під невгамовні співи й щебетання пташок.., наша розмова почалась якось раптово, щиро (Тич., III, 1957, 278);

Люблю я.. невгамовне гуркотіння Швидких маршрутних поїздів (Уп., Укр. поема, 1950, 115).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невгамовний — (який не може заспокоїтися) невгомонний, (надто експресивний) непогамовний, нестриманий, (якого неможливо спинити) неспинний, невпинний, (більшою мірою) буйний, навіжений// як очманілий. Словник синонімів Полюги
  2. невгамовний — невгамо́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. невгамовний — НЕВГАВНИЙ, нестриманий, непогамовний, невгамований, непогамований, НЕВГАВУЩИЙ; (- дітей) непосидющий, ф. гаспидський; (- бажання) нестримний. Словник синонімів Караванського
  4. невгамовний — див. жвавий; непокірний; роботящий Словник синонімів Вусика
  5. невгамовний — -а, -е. 1》 Який не може вгамуватися, заспокоїтися, перестати діяти; надто рухливий. || Сповнений хвилювань, тривог; неспокійний. 2》 Який не стихає, не замовкає, не припиняється протягом тривалого часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. невгамовний — НЕВГАМО́ВНИЙ, а, е. 1. Який не може вгамуватися, заспокоїтися, перестати діяти; надто рухливий. Одного бракувало в веселій господі невсипущої господарки: русявих головок невгамовних щебетунчиків (Л. Словник української мови у 20 томах
  7. невгамовний — БЕЗУГА́ВНИЙ (про які-небудь звуки — який не змовкає, не стихає, лунає безперервно), НЕВГАМО́ВНИЙ, НЕВГАВА́ЮЧИЙ, НЕВМОВКА́ЮЧИЙ, НЕВЩУХА́ЮЧИЙ, НЕМО́ВЧНИЙ, НЕСТИХА́ЮЧИЙ, НЕУГА́ВНИЙ (НЕВГА́ВНИЙ), НЕВГОМО́ННИЙ, НЕВГАВУ́ЧИЙ (НЕВГАВУ́ЩИЙ) розм. Словник синонімів української мови
  8. невгамовний — Невгамо́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)