1. Словник української мови в 11 томах

невдалий

НЕВДА́ЛИЙ, а, е.

1. Який закінчився, завершився не так, як хтось бажав.

Через два дні після невдалого сватання з Тимком сталася пригода, яка трохи не коштувала йому життя (Тют., Вир, 1964, 121);

Молодий граф Володимир Романович Скаржинський повертався з невдалого полювання (Донч., III, 1956, 14).

2. Не такий, як повинен бути; який не задовольняє потрібних вимог.

Не лихо журить і чужа сторона, а невдала жона (Укр.. присл.., 1955, 123);

Її дзвінкий сміх лунав образливо для невдалого поета (Дмит., Розлука, 1957, 89);

Сестри нема. Так і пропала, немов од сонця ковилі… А батько, кашовар невдалий, зварився якось у котлі… (Сос., І, 1957, 358);

// Погано викопаний, зроблений; незадовільний.

Деякі [малюнки] вийшли не зовсім ясні, а деякі — і зовсім невдалі: обличчя замурзані, неясно виглядають з чорних медальйонів (Мирний, V, 1955, 429);

// розм. Який не вдався красою; некрасивий.

[Векла:] Що ж то ти: чи обличчям така невдала, чи нетямуща до роботи, чи безприданниця яка, що ні жоден хлопець на тебе й досі не скинув оком? (Кроп., ІІ, 1958, 349).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невдалий — невда́лий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. невдалий — НЕВДАТНИЙ, безуспішний, нефортунний, безрезультатний; (хто) нездалий; (виріб) поганенький, ненайкращий, погано виконаний; (- життя) БЕЗТАЛАННИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. невдалий — див. невмілий; поганий Словник синонімів Вусика
  4. невдалий — [неиўдалией] м. (на) -лому /-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
  5. невдалий — -а, -е. 1》 Який закінчився, завершився не так, як хтось бажав. 2》 Не такий, як повинен бути; який не задовольняє потрібних вимог. || Погано виконаний, зроблений; незадовільний. || розм. Який не вдався красою; некрасивий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. невдалий — НЕВДА́ЛИЙ, а, е. 1. Який закінчився, завершився невдачею. Через два дні після невдалого сватання з Тимком сталася пригода, яка трохи не коштувала йому життя (Григорій Тютюнник); Батькові не треба було оповідати про невдалі спроби знайти роботу (С. Словник української мови у 20 томах
  7. невдалий — НЕВДА́ЛИЙ (про дію, відрізок часу і т. ін. — який закінчився або проходив не так, як хтось бажав), НЕВДА́ТНИЙ, НЕЩАСЛИ́ВИЙ підсил. Перестраждавши потай після невдалої втечі, Кульбака знов набирав духу для життя (О. Словник синонімів української мови
  8. невдалий — Невда́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. невдалий — Невдалий, -а, -е Неудачный, неудавшійся. Не лихо окурить і чужа сторона, а невдала жінка. Ном. № 9112. Словник української мови Грінченка