1. Словник української мови в 11 томах

невесело

НЕВЕ́СЕЛО. Присл. до невесе́лий.

Тужлива пісня зринає з сопілки та не розважа сумного серця, невесело якось говорить… (Коцюб., І, 1955, 181);

Капітан посміхнувся невесело (Гончар, Тронка, 1963, 153);

// у знач. присудк. сл.

На улиці невесело, В хаті батько лає (Шевч., II, 1963, 149);

Якось невесело йому стало від дідових балачок (Хотк., І, 1966, 101).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невесело — неве́село прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. невесело — див. тривожно Словник синонімів Вусика
  3. невесело — Присл. до невеселий. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. невесело — НЕВЕ́СЕЛО. Присл. до невесе́лий. Капітан посміхнувся невесело (О. Гончар); Тужлива пісня зринає з сопілки та не розважа сумного серця, невесело якось говорить... (М. Коцюбинський); // у знач. присудк. сл. На улиці невесело, В хаті батько лає (Т. Словник української мови у 20 томах