1. Словник української мови у 20 томах

невесело

НЕВЕ́СЕЛО.

Присл. до невесе́лий.

Капітан посміхнувся невесело (О. Гончар);

Тужлива пісня зринає з сопілки та не розважа сумного серця, невесело якось говорить... (М. Коцюбинський);

// у знач. присудк. сл.

На улиці невесело, В хаті батько лає (Т. Шевченко);

Якось невесело йому стало від дідових балачок (Г. Хоткевич).

◇ (1) Неве́село на се́рці у кого, кому – хтось невеселий, у поганому настрої.

Невесело було на серці в Якима та Олени (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невесело — неве́село прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. невесело — див. тривожно Словник синонімів Вусика
  3. невесело — Присл. до невеселий. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. невесело — НЕВЕ́СЕЛО. Присл. до невесе́лий. Тужлива пісня зринає з сопілки та не розважа сумного серця, невесело якось говорить… (Коцюб., І, 1955, 181); Капітан посміхнувся невесело (Гончар, Тронка, 1963, 153); // у знач. присудк. сл. Словник української мови в 11 томах