невидимка
НЕВИДИ́МКА, и, ж. і ч.
1. Те, що неприступне зорові, чого не можна побачити.
Шапка зветься тая — невидимка (Чуб., І, 1872, 87);
Я своєю одежею.. колю панам очі. Я рад би був, щоби моя одежа сталася на той час невидимкою (Март.. Тв., 1954, 200);
*У порівн. Що вже за варту виставляв пан, і з рушниць палили, ..а їй [жар-птиці] хоч би й що: як та невидимка прилетить (Юхвід, Оля, 1959, 42).
2. Маленька тонка шпилька для жіночої зачіски.
3. у знач. присл. невиди́мкою. Непомітно, приховано.
Не хотілось би, щоб на моїй книжці стояв невидимкою епіграф (Л. Укр., V, 1956, 161);
Ось тут десь недалеко невидимкою стежить за тобою страшна сусіда (Вас., II, 1959, 31).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- невидимка — невиди́мка іменник жіночого або чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- невидимка — -и, ж. і ч. 1》 Те, що неприступне зорові, чого не можна побачити. 2》 Маленька тонка шпилька для жіночої зачіски. 3》 у знач. присл. невидимкою. Непомітно, приховано. Великий тлумачний словник сучасної мови
- невидимка — НЕВИДИ́МКА, и, ж. і ч. 1. Те, що неприступне зорові, чого не можна побачити. Я своєю одежею .. колю панам очі. Я рад би був, щоби моя одежа сталася на той час невидимкою (Л. Словник української мови у 20 томах