невидимий
НЕВИ́ДИ́МИЙ, а, е.
1. Неприступний зорові; прихований від очей.
Стою, замираю… А тим часом — тихо, тихо Та сумно співає Щось такеє невидиме (Шевч., І, 1963, 248);
Невидимі кажани шурхали над головою (М. Ол., Леся, 1960, 36);
Місце було хоч і невидиме для ворога, але дуже погане (Голов., Тополя.., 1965, 63);
// перен. Непомітний, прихований.
Між цими сопками для Черниша встановлювався якийсь невидимий таємний зв’язок (Гончар, III, 1959, 124);
Надходила та драматична пора, коли в невидимім поєдинку літо схоплювалося із осінню (Стельмах, І, 1962, 603).
Неви́ди́ма си́ла (руки́ і т. ін.) — таємнича сила.
Листя дерев нараз зашелестіло-затремтіло, ніби до нього доторкнулась якась пекельна невидима сила… (Досв., Вибр., 1959, 65);
В душі його не було спокою: чиясь невидима рука раз од разу стискала й стискала розтривожене серце (Стельмах, І, 1962, 418).
2. рідко. Незвичайний, небувалий, винятковий.
[Пан Маркел:] Сміливий [Кармелюк], удачливий, співець, поет, можна сказати… До того — красень невидимий! (Вас., III, 1960, 231).
Значення в інших словниках
- невидимий — неви́ди́мий прикметник Орфографічний словник української мови
- невидимий — [неивидиемией і неивиедимией] м. (на) -мому/-м'ім, мн. -м'і Орфоепічний словник української мови
- невидимий — -а, -е. 1》 Неприступний зорові; прихований від очей. || перен. Непомітний, прихований. Невидима сила (рука і т. ін.) — таємнича сила. 2》 рідко. Незвичайний, небувалий, винятковий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- невидимий — Неозорий, незримий Словник чужослів Павло Штепа
- невидимий — НЕВИ́ДИ́МИЙ, а, е. 1. Неприступний зорові; прихований від очей. Стою, замираю... А тим часом – тихо, тихо Та сумно співає Щось такеє невидиме (Т. Шевченко); Невидимі кажани шурхали над головою (М. Словник української мови у 20 томах
- невидимий — НЕПОМІ́ТНИЙ (якого важко або неможливо помітити, погано видимий), НЕПРИМІ́ТНИЙ, ПРИХО́ВАНИЙ (непомітний зовні, зверху, збоку і т. ін. Словник синонімів української мови