невидержка
НЕВИ́ДЕРЖКА, и, ж. Стан, коли хто-небудь не дотримується чогось.
Я довго потім лаяла себе за невидержку об’єктивного тону того вечора (Л. Укр., V, 1956, 434);
// у знач. присудк. сл. Не можна переносити, витримувати кого-, чого-небудь.
— Її теперішня господиня жалілась мені, що в хаті од неї невидержка нікому (Н.-Лев., IV, 1956, 321);
Вже мені й жити з ним невидержка! (Крим., Вибр., 1965, 373);
Ворог рушив уперед. Його артилерія намацувала партизанські гармати. Не раз і не два падали партизани. Але була вже невидержка (Ю. Янов., І, 1958, 152).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- невидержка — неви́держка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- невидержка — -и, ж. Стан, коли хто-небудь не дотримується чогось. || у знач. присудк. сл. Не можна витримувати кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- невидержка — НЕВИ́ДЕРЖКА, и, ж. 1. розм. Недотримання чого-небудь. Я довго потім лаяла себе за невидержку об'єктивного тону того вечора (Леся Українка). 2. Стан, коли неможливо витримувати, переносити що-небудь. Ворог рушив уперед. Словник української мови у 20 томах
- невидержка — НЕМОЖЛИ́ВО у знач. предик., з інфін. (не можна, не під силу комусь); НІ́ЯК, ГО́ДІ (немає можливості); НЕСИ́ЛА розм., НЕЗМО́ГА (НЕМО́ГА рідше) розм., НЕСПРОМО́ГА розм. Словник синонімів української мови