невидержка
НЕВИ́ДЕРЖКА, и, ж.
1. розм. Недотримання чого-небудь.
Я довго потім лаяла себе за невидержку об'єктивного тону того вечора (Леся Українка).
2. Стан, коли неможливо витримувати, переносити що-небудь.
Ворог рушив уперед. Його артилерія намацувала партизанські гармати. Не раз і не два падали партизани. Але була вже невидержка (Ю. Яновський);
// у знач. безос. пред. Не можна переносити, витримувати кого-, чого-небудь.
– Її теперішня господиня жалілась мені, що в хаті од неї невидержка нікому (І. Нечуй-Левицький);
Вже мені й жити з ним невидержка! (А. Кримський);
– Кому зовсім невидержка, той собі дорогу знайшов, – знов заговорив перегодя Огієнко (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- невидержка — неви́держка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- невидержка — -и, ж. Стан, коли хто-небудь не дотримується чогось. || у знач. присудк. сл. Не можна витримувати кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- невидержка — НЕМОЖЛИ́ВО у знач. предик., з інфін. (не можна, не під силу комусь); НІ́ЯК, ГО́ДІ (немає можливості); НЕСИ́ЛА розм., НЕЗМО́ГА (НЕМО́ГА рідше) розм., НЕСПРОМО́ГА розм. Словник синонімів української мови
- невидержка — НЕВИ́ДЕРЖКА, и, ж. Стан, коли хто-небудь не дотримується чогось. Я довго потім лаяла себе за невидержку об’єктивного тону того вечора (Л. Укр., V, 1956, 434); // у знач. присудк. сл. Не можна переносити, витримувати кого-, чого-небудь. Словник української мови в 11 томах