невидержка
НЕМОЖЛИ́ВО у знач. предик., з інфін. (не можна, не під силу комусь); НІ́ЯК, ГО́ДІ (немає можливості); НЕСИ́ЛА розм., НЕЗМО́ГА (НЕМО́ГА рідше) розм., НЕСПРОМО́ГА розм. (не під силу, немає фізичних або моральних сил для чого-небудь); НЕВИ́ДЕРЖКА кому і без додатка, з інфін. і без нього, розм. (не можна далі витримати, стерпіти кого-, чого-небудь). Вицвіли в матері очі від чекання, сліз і багато чого, про що й розповісти неможливо (О. Довженко); Заки Аркадій вирішував, паламар підтюпцем перший вбіг на подвір'я. Завертати було вже ніяк (Ірина Вільде); З ним був такий випадок, ..який.. і досі лишив у нього спомин, як про щось важке, непереможне, сліпе, з чим годі боротись (М. Коцюбинський); Нудною, нецікавою здалась би та розмова. Але поза словами в ній була якась краса, яку несила висловить (М. Рильський); Ходить серед нас людина, живе з своїм болем, і помогти незмога (П. Загребельний); Врешті, як уже неспромога стало пити навлежачки, згадали про пілотки та заходилися черпати ними... (Н. Тихий); Вже мені й жити з ним невидержка! (А. Кримський).
Значення в інших словниках
- невидержка — неви́держка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- невидержка — -и, ж. Стан, коли хто-небудь не дотримується чогось. || у знач. присудк. сл. Не можна витримувати кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- невидержка — НЕВИ́ДЕРЖКА, и, ж. 1. розм. Недотримання чого-небудь. Я довго потім лаяла себе за невидержку об'єктивного тону того вечора (Леся Українка). 2. Стан, коли неможливо витримувати, переносити що-небудь. Ворог рушив уперед. Словник української мови у 20 томах
- невидержка — НЕВИ́ДЕРЖКА, и, ж. Стан, коли хто-небудь не дотримується чогось. Я довго потім лаяла себе за невидержку об’єктивного тону того вечора (Л. Укр., V, 1956, 434); // у знач. присудк. сл. Не можна переносити, витримувати кого-, чого-небудь. Словник української мови в 11 томах