невпинний

НЕВПИ́ННИЙ, НЕУПИ́ННИЙ, а, е.

1. Який триває або здійснюється постійно, не послаблюючись, з однаковою силою.

Мертва мовчанка стояла в зборі, — тільки огонь тріщав та лунало невпинне цюкання сокир (Фр., VI, 1951, 114);

Організацію бою він завжди сприймав як процес невпинної творчості (Гончар, III, 1959, 52);

Принципи ленінської національної політики стали основою.. нашого неупинного руху до комунізму (Рад. літ-во, 1, 1966, 53);

// Який не проходить (про біль, кашель і т. ін.); постійний.

Не треба всіх тих згуків, що нагадують життя, хай буде тиша і невпинний, щемлячий біль одинокого безнадійного серця (Коцюб., І, 1955, 331);

// Який не припиняється, не перестає; безперервний.

Починалась весна, бездоріжжя, скрізь розмило шляхи, ішли невпинні дощі (Скл., Легенд. начдив, 1957, 64).

2. Якого не можна стримати, зупинити; нестримний.

Серед того невпинного людського плаву геть одсторонь собі походжали наїжджі пани невеличкими гуртами (Мирний, III, 1954, 258);

Червоні війська все йшли і йшли невпинним, могутнім походом визволення (Цюпа, Назустріч.., 1958, 121).

3. Дуже швидкий, рухливий.

Удосвіта Кондров швиденько вийшов, Того нового воєводу кинув, Сів на коня невпинного, прудкого Та й полинув (Крим., Вибр., 1965, 183);

Весна навколо гомінка! Спішать малята за городи Гатити, стримувати води, А потім в гай біжать, невпинні, Шукати гнізда голубині (Шпак, Вибр., 1952, 97).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невпинний — невпи́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. невпинний — Безупинний, неспинний; (біль) постійний, сталий; (дощ) БЕЗПЕРЕРВНИЙ; (потік) нестримний; (кінь) о. крилатий; (- дітей) непосидющий. Словник синонімів Караванського
  3. невпинний — див. вічний Словник синонімів Вусика
  4. невпинний — [неиўпин:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  5. невпинний — неупинний, -а, -е. 1》 Який триває або здійснюється постійно, не послаблюючись, з однаковою силою. || Який не проходить (про біль, кашель і т. ін.); постійний. || Який не припиняється; безперервний. 2》 Якого не можна стримати, зупинити; нестримний. 3》 Дуже швидкий, рухливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. невпинний — НЕВПИ́ННИЙ, НЕУПИ́ННИЙ, а, е. 1. Який триває або здійснюється, діє і т. ін. постійно, не послаблюючись, з однаковою силою. Мертва мовчанка стояла в зборі, – тільки огонь тріщав та лунало невпинне цюкання сокир (І. Словник української мови у 20 томах
  7. невпинний — НЕСТРИ́МНИЙ (про почуття, стан, властивості тощо — нічим не стримуваний, який не знає меж у чому-небудь або такий, якого неможливо стримати чи спинити), НЕСТРИ́МАНИЙ, НЕВТРИ́МНИЙ, НЕЗДЕ́РЖНИЙ розм., НЕВДЕ́РЖНИЙ розм., НЕВДЕРЖИ́МИЙ розм. Словник синонімів української мови
  8. невпинний — Невпи́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)