невправний

НЕВПРА́ВНИЙ, а, е.

1. Якому не властива вправність, спритність; незграбний.

З’їжджаючи з гори, він надто згинає коліна. Згинає їх не як сміливець.., а як невправний хлопчак, який боїться стрімкого спаду (Вільде, Сестри.., 1958, 539);

Стадницький, повернувши на шлях, терпляче очікує невправного вершника (Стельмах, І, 1962, 45).

2. Який погано, без уміння виконує що-небудь; невмілий.

[Гофман:] Пробачте, пане сенаторе. Нові ж робітниці й робітники невправні в тій роботі, і брати їх невигідно (Ірчан, І, 1958, 237);

Хоч з нього був невправний промовець, але він зрозумів, що в ці хвилини мусить говорити вправно (Скл., Карпати, II, 1954, 255);

// У якого немає навиків робити що-небудь добре й швидко.

Страх паралізував невправні ще пальці учнів, і вони вимальовували такі дивовижні карлючки замість літер (Кол., Терен.., 1952, 23);

Човен у його невправних руках кидався в різні боки (Панч, На калин. мості, 1965, 203).

3. Зробл. без уміння, вправності, майстерності.

Ще твої невправні рими, і у віршах ти грішиш порівняннями старими (Тич., II, 1957, 237);

Від невправного удару молотка цвях зігнувся (Чорн., Визвол. земля, 1959, 166).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

невправний

Значення в інших словниках