1. Словник української мови в 11 томах

невтихаючий

НЕВТИХА́ЮЧИЙ, а, е. Який постійно діє, проявляється і т. ін.

Розум стуманів Од невтихаючого горя (Гр., І, 1963, 53);

Вітер. Невтихаючим потоком стрімко несеться при землі його незрима буйна сила (Вол., Сади.., 1950, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невтихаючий — невтиха́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. невтихаючий — -а, -е. Який постійно діє, проявляється і т. ін. Невтихаючий біль. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. невтихаючий — НЕВТИХА́ЮЧИЙ, а, е. Який постійно діє, виявляється і т. ін., не проходить, не втихає. Розум стуманів Од невтихаючого горя (Б. Грінченко); Вітер. Невтихаючим потоком стрімко несеться при землі його незрима буйна сила (І. Волошин). Словник української мови у 20 томах
  4. невтихаючий — НЕОСЛА́БНИЙ (який проходить, відбувається, триває без ослаблення, не зменшує сили свого вияву), НЕПОСЛА́БНИЙ, НЕПОГАМО́ВНИЙ, НЕВСИПУ́ЩИЙ (НЕВСИПУ́ЧИЙ), НЕВТИХА́ЮЧИЙ, НЕВТИ́ШНИЙ (про якийсь процес, природне явище... Словник синонімів української мови