невтихаючий
НЕОСЛА́БНИЙ (який проходить, відбувається, триває без ослаблення, не зменшує сили свого вияву), НЕПОСЛА́БНИЙ, НЕПОГАМО́ВНИЙ, НЕВСИПУ́ЩИЙ (НЕВСИПУ́ЧИЙ), НЕВТИХА́ЮЧИЙ, НЕВТИ́ШНИЙ (про якийсь процес, природне явище, почуття тощо — безперервний і неослабний); НЕВІДРИ́ВНИЙ, БЕЗВІДРИ́ВНИЙ рідше (про погляд, увагу). Заруба бачив і почував, що люди слухають його з неослабною увагою (В. Кучер); Книга.. від початку до кінця читається з непослабним інтересом (В. Козаченко); Твої слова, не вмиті потом Непогамовного труда, Пролинуть непотрібним льотом, Не залишаючи сліда (М. Рильський); Ніяка сила не могла витравити з його душі тієї невсипущої любові до людей, до рідної землі, яка жила в ньому (Ю. Збанацький); Спасибі, Вам.. від усього мого серця, а це більше за Вашу невсипущу працю на користь рідній мові (Панас Мирний); Вітер. Невтихаючим потоком стрімко несеться при землі його незрима буйна сила (І. Волошин); Червоні випіки рум'янцю на її смаглюватих щоках свідчили про невтишні бурі, які бушували в Лялинім серці (П. Загребельний); Ладигін продовжував мовчати, але його очі з невідривною увагою дивилися на Буланова (М. Ткач). — Пор. 2. наполе́гливий, 1. напру́жений, 1. непогамо́вний, 1. пості́йний.
Значення в інших словниках
- невтихаючий — невтиха́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
- невтихаючий — -а, -е. Який постійно діє, проявляється і т. ін. Невтихаючий біль. Великий тлумачний словник сучасної мови
- невтихаючий — НЕВТИХА́ЮЧИЙ, а, е. Який постійно діє, виявляється і т. ін., не проходить, не втихає. Розум стуманів Од невтихаючого горя (Б. Грінченко); Вітер. Невтихаючим потоком стрімко несеться при землі його незрима буйна сила (І. Волошин). Словник української мови у 20 томах
- невтихаючий — НЕВТИХА́ЮЧИЙ, а, е. Який постійно діє, проявляється і т. ін. Розум стуманів Од невтихаючого горя (Гр., І, 1963, 53); Вітер. Невтихаючим потоком стрімко несеться при землі його незрима буйна сила (Вол., Сади.., 1950, 3). Словник української мови в 11 томах