невтишимий

НЕВТІ́ШНИЙ (про важкий психічний стан, почуття, плач і т. ін. — який неможливо втішити чим-небудь, заспокоїти), БЕЗУТІ́ШНИЙ, НЕРОЗВА́ЖНИЙ, НЕРОЗВА́ЖЛИВИЙ, НЕВТИШИ́МИЙ, БЕЗВИ́ХІДНИЙ, БЕЗПРОСВІ́ТНИЙ підсил. (про почуття, стан); РОЗПА́ЧЛИВИЙ (сповнений безнадії, розпачу); НЕЗБУ́ТНІЙ, НЕПОЗБУ́ТНІЙ (про важкий психічний стан — який не минає, якого важко позбутися). Сльози, безпорадні невтішні жіночі сльози обеззброювали його (І. Рябокляч); Весільна пісня крає серце Мар'яні, тьмарить душу, сповнює її безутішним горем (А. Шиян); Сиділа собі (Мотря) та плакала нерозважними, дрібними сльозами... (Панас Мирний); Бідняцькі думи, невтишимі болі Укладені в слова, як сталь, дзвінкі (А. Малишко); Він напам'ять знає скупі, сповнені безвихідної гіркоти речення (Н. Рибак); Скільки горя, скільки безпросвітного смутку в кожнім слові Ярини (О. Левада); — Не чіпайте! — розітнувся її розпачливий зойк (Д. Бузько); Учитель.., з пожовклим лицем і очима, повними незбутньої туги, лише зрідка вимовляв якесь слово (С. Журахович). — Пор. 1. безнаді́йний.

НЕПОГАМО́ВНИЙ (про відчуття, почуття, переживання тощо — який важко або неможливо заспокоїти, задовольнити, вгамувати), НЕВТОЛЕ́ННИЙ, НЕНАСИ́ТНИЙ, НЕВСИТИ́МИЙ, НЕВТИШИ́МИЙ, НЕВТОЛИ́МИЙ. В ньому прокинувся голод, дикий, непогамовний, незборимий голод, від якого темніє в очах (П. Загребельний); Стояв старий біля мартена, Немов на вахті при вогні, І сила праці невтоленна Кипіла в серці, в глибині (Я. Шпорта); Все це міг тоді втямити Данило, коли спить цей повільний в рухах, сповнений невситним трудолюбством колгоспник (О. Копиленко); На його змарнілім лиці знати було ненаситну цікавість (О. Маковей); Безкрайнє море світла затопило все й розпалило в душі і мрії, й тугу, й невтишимі чуття незримі... (Уляна Кравченко); У вікна всі дивились ми з вагона, І з невтолимим болем уявляли Сліди війни, потворні, мов кошмар (М. Рильський). — Пор. неосла́бний, 2. неперемо́жний, 1. нестри́мний.