1. Словник української мови в 11 томах

невідлучно

НЕВІДЛУ́ЧНО. Присл. до невідлу́чний.

На ганку, де звечора невідлучно стояли вартові, зараз не було вже нікого (Гончар, II, 1959, 99);

Доктор Темір сидів невідлучно два дні коло її ліжка (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 369).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невідлучно — невідлу́чно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. невідлучно — Присл. до невідлучний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. невідлучно — НЕВІДЛУ́ЧНО. Присл. до невідлу́чний. На ґанку, де звечора невідлучно стояли вартові, зараз не було вже нікого (О. Гончар); Доктор Темір сидів невідлучно два дні коло її ліжка (В. Гжицький). Словник української мови у 20 томах