1. Словник української мови в 11 томах

негорючий

НЕГОРЮ́ЧИЙ, а, е. Позбавлений здатності горіти.

Скільки сліз було там [в ущелинах] пролито, від яких і той ханський негорючий камінь горів! (Гончар, Тронка, 1963, 177);

Негорюча частина палива складається з мінеральних речовин — золи.. (в тому числі і негорючої сірки) та води (Сіль. тепл. електростанції, 1957, 20).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. негорючий — негорю́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. негорючий — -а, -е. Позбавлений здатності горіти. Негорючі речовини — речовини та матеріали, що нездатні до горіння в повітрі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. негорючий — НЕГОРЮ́ЧИЙ, а, е. Позбавлений здатності горіти. Скільки сліз було там [в ущелинах] пролито, від яких і той ханський негорючий камінь горів! (О. Гончар); Фарбу “Екран” виготовляють із негорючих компонентів (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах