1. Великий тлумачний словник сучасної мови

негорючий

негорю́чий

-а, -е.

Позбавлений здатності горіти.

Негорючі речовини — речовини та матеріали, що нездатні до горіння в повітрі.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. негорючий — негорю́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. негорючий — НЕГОРЮ́ЧИЙ, а, е. Позбавлений здатності горіти. Скільки сліз було там [в ущелинах] пролито, від яких і той ханський негорючий камінь горів! (О. Гончар); Фарбу “Екран” виготовляють із негорючих компонентів (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. негорючий — НЕГОРЮ́ЧИЙ, а, е. Позбавлений здатності горіти. Скільки сліз було там [в ущелинах] пролито, від яких і той ханський негорючий камінь горів! (Гончар, Тронка, 1963, 177); Негорюча частина палива складається з мінеральних речовин — золи.. Словник української мови в 11 томах