1. Словник української мови в 11 томах

неграмотний

НЕГРА́МОТНИЙ, а, е.

1. Який не вміє читати й писати.

— Марта украла [книжку], — відказала [мама].. — Нащо? Вона ж неграмотна! — здивувався папа (Мирний, IV, 1955, 348);

— Повернеться твій Оксен із служби та візьме собі в подруги курсистку стрижену, а тебе покине. Навіщо ти йому здалася, неграмотна й темна? (Тют., Вир, 1964, 23);

// у знач. ім. негра́мотний, ного, ч.; негра́мотна, ної, ж. Людина, яка не вміє читати й писати.

— Неграмотному треба все в голові тримати, часом і забудеться, а грамотний записав — папір не голова — з нього не втече (Коцюб., І, 1955, 451);

// Який допускає граматичні, стилістичні і т. ін. помилки; малограмотний.

Неграмотний учень;

// перен. Недостатньо обізнаний у чому-небудь; недосвідчений, некмітливий.

[Омелько:] А справді, і я знав її [загадку]. [Іван:] Та справді ж, справді у решеті дірки! Ех, ви, неграмотні! А ну вгадайте другу! (Кроп., І, 1958, 84).

2. Який містить у собі граматичні, стилістичні і т. ін. помилки; безграмотний.

Неграмотний твір.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неграмотний — (який не вміє читати і писати) неписьменний, (малоосвічений) безграмотний. Словник синонімів Полюги
  2. неграмотний — негра́мотний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. неграмотний — див. неосвічений Словник синонімів Вусика
  4. неграмотний — -а, -е. 1》 Який не вміє читати й писати. || у знач. ім. неграмотний, -ного, ч.; неграмотна, -ної, ж. Людина, яка не вміє читати й писати. || Який припускається граматичних, стилістичних і т. ін. помилок; малограмотний. Неграмотний учень. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. неграмотний — Неписьменний, див. анальфабет Словник чужослів Павло Штепа
  6. неграмотний — НЕГРА́МОТНИЙ, а, е. 1. Який не вміє читати й писати. – Марта украла [книжку], – відказала [мама] .. – Нащо? Вона ж неграмотна! – здивувався папа (Панас Мирний); – Повернеться твій Оксен із служби та візьме собі в подруги курсистку стрижену, а тебе покине. Словник української мови у 20 томах
  7. неграмотний — НЕПИСЬМЕ́ННИЙ (який не вміє читати й писати), НЕГРА́МОТНИЙ, БЕЗГРА́МОТНИЙ підсил. Касир і справді обдурював неписьменних темних господарів (І. Нечуй-Левицький); — Ви — діди та батьки — ще доживете з бідою свій вік неграмотними. Словник синонімів української мови