неграмотний

НЕПИСЬМЕ́ННИЙ (який не вміє читати й писати), НЕГРА́МОТНИЙ, БЕЗГРА́МОТНИЙ підсил. Касир і справді обдурював неписьменних темних господарів (І. Нечуй-Левицький); — Ви — діди та батьки — ще доживете з бідою свій вік неграмотними. Але вашим дітям зовсім буде кепсько (М. Коцюбинський). — Пор. неосві́чений.

НЕВМІ́ЛИЙ (який не має достатнього вміння, певного досвіду в чому-небудь; зроблений без уміння), НЕВПРА́ВНИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙ розм., НЕЗДА́ЛИЙ діал.; НЕКВАЛІФІКО́ВАНИЙ, НЕГРА́МОТНИЙ розм., БЕЗГРА́МОТНИЙ розм. (про фахівця з якої-небудь галузі, його роботу або її результати); БЕЗРУ́КИЙ розм. (невмілий, незграбний у роботі). Галя була ще дуже молоденька, невміла, недосвідчена (Марко Вовчок); Через місяць Марія стала на ноги. Ходила, мов дитина, що робить невмілі перші кроки (І. Цюпа). Хоч з нього був невправний промовець, але він зрозумів, що в ці хвилини мусить говорити вправно (С. Скляренко); Від невправного удару молотка цвях зігнувся (С. Чорнобривець); Осел був чесний неборак... Одна біда — що недотепний вдався (Л. Глібов); Сьогодні мали остаточно вирішити, що робити з некваліфікованими людьми (М. Ю. Тарновський); Професійно безграмотний працівник. — Пор. недосві́дчений.

НЕОСВІ́ЧЕНИЙ (який не здобув освіти), НЕВЧЕ́НИЙ, НЕОДУКО́ВАНИЙ заст.; МАЛОГРА́МОТНИЙ, НЕГРА́МОТНИЙ підсил., БЕЗГРА́МОТНИЙ підсил. (який погано розбирається в якій-небудь галузі знань); НЕІНТЕЛІГЕ́НТНИЙ, НЕКУЛЬТУ́РНИЙ, НЕРОЗВИ́НЕНИЙ (НЕРОЗВИ́НУТИЙ), СІ́РИЙ підсил., ТЕ́МНИЙ підсил., РЕ́ПАНИЙ зневажл. (неосвічений, з недостатнім культурним та інтелектуальним розвитком). (Тарас:) Соня — гарна дівчина, але зовсім неосвічена, зовсім мало вчилась і читала (Б. Грінченко); От простий, невчений чоловік, з доморощеним розумом, а як він міркує! (М. Коцюбинський); Технічно малограмотна людина; (Омелько:) А справді, і я знав її (загадку). (Іван:) Та справді ж, справді у решеті дірки! Ех, ви, неграмотні! Ану вгадайте другу! (М. Кропивницький); Це припустити могла б людина абсолютно безграмотна (В. Еллан); Жінка його не сподобалась мені: неінтелігентна, нецікава (М. Коцюбинський); Боже, які ми ще некультурні (М. Коцюбинський); — Підеш, серце, за такого сірого та репаного мужика, як і твій батько (І. Нечуй-Левицький); Колись.. русалки були.. — Забобони темних людей, Бабарихо, — суворо сказав Пронька (О. Донченко). — Пор. неви́хований, неписьме́нний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неграмотний — (який не вміє читати і писати) неписьменний, (малоосвічений) безграмотний. Словник синонімів Полюги
  2. неграмотний — негра́мотний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. неграмотний — див. неосвічений Словник синонімів Вусика
  4. неграмотний — -а, -е. 1》 Який не вміє читати й писати. || у знач. ім. неграмотний, -ного, ч.; неграмотна, -ної, ж. Людина, яка не вміє читати й писати. || Який припускається граматичних, стилістичних і т. ін. помилок; малограмотний. Неграмотний учень. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. неграмотний — Неписьменний, див. анальфабет Словник чужослів Павло Штепа
  6. неграмотний — НЕГРА́МОТНИЙ, а, е. 1. Який не вміє читати й писати. – Марта украла [книжку], – відказала [мама] .. – Нащо? Вона ж неграмотна! – здивувався папа (Панас Мирний); – Повернеться твій Оксен із служби та візьме собі в подруги курсистку стрижену, а тебе покине. Словник української мови у 20 томах
  7. неграмотний — НЕГРА́МОТНИЙ, а, е. 1. Який не вміє читати й писати. — Марта украла [книжку], — відказала [мама].. — Нащо? Вона ж неграмотна! — здивувався папа (Мирний, IV, 1955, 348); — Повернеться твій Оксен із служби та візьме собі в подруги курсистку стрижену... Словник української мови в 11 томах