1. Словник української мови в 11 томах

недовиконаний

НЕДОВИ́КОНАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до недови́конати;

// недови́конано,

безос. присудк, сл. — По заготовках їздив.. З яйцями біда. Зривають план. У тебе теж, здається, недовиконано (Тют., Вир, 1964, 33).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. недовиконаний — недови́конаний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. недовиконаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до недовиконати. || недовиконано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. недовиконаний — НЕДОВИ́КОНАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до недови́конати. Завдання дещо недовиконані лише щодо металу (із журн.); // недови́конано, безос. пред. – По заготовках їздив .. З яйцями біда. Зривають план. У тебе теж, здається, недовиконано (Григорій Тютюнник). Словник української мови у 20 томах