недовіра
НЕДОВІ́РА, и, ж.
1. до кого-чого і без додатка. Те саме, що недові́р’я.
Тепер осінні зорі наливали щастям очі Марійки, м’яко виділялося в темені її покрасивіле обличчя, з якого відразу зійшла задавнена недовіра і настороженість до людей (Стельмах, II, 1962, 25);
Полковник оглянув Солода зі стриманою недовірою (Руд., Вітер.., 1958, 404);
Товариство зацікавлене, заінтриговане, котрийсь із чабанів виказує навіть недовіру: — Та коли ж це ти був кругом світу? (Гончар, Тронка, 1963, 143).
2. у що. Відсутність, втрата віри у що-небудь; зневіра.
Прокинулась у Чіпчинім серці недовіра в правду; обізвалась вона в душі його тяжким сумом… (Мирний, І, 1949, 250).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- недовіра — недові́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- недовіра — -и, ж. 1》 до кого – чого і без додатка. Те саме, що недовір'я. 2》 у що. Відсутність, втрата віри у що-небудь; зневіра. Великий тлумачний словник сучасної мови
- недовіра — НЕДОВІ́РА, и, ж. 1. до кого – чого і без дод. Те саме, що недові́р'я. Тепер осінні зорі наливали щастям очі Марійки, м'яко виділялося в темені її покрасивіле обличчя, з якого відразу зійшла задавнена недовіра і настороженість до людей (М. Словник української мови у 20 томах
- недовіра — ЗНЕВІ́РА (втрата віри в кого-, що-небудь), ЗНЕВІ́Р'Я, РОЗЧАРУВА́ННЯ, НЕДОВІ́РА рідко. Кожен рух його тіла, кожна риска на його маленькому, задубілому на степових вітрах обличчі видавала зневіру й розчарування (Ю. Словник синонімів української мови
- недовіра — Недові́ра, -ри, -рі і недові́р’я, -р’я, -р’ю, -р’ям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)