неділимий
НЕДІЛИ́МИЙ, а, е. Який не ділиться; єдиний, цілий.
Єдину й неділиму Росію, мов шашлі, роз’їли дрібні правителі (Стельмах, Хліб.., 1959, 580).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- неділимий — неділи́мий прикметник Орфографічний словник української мови
- неділимий — див. неподільний Словник синонімів Вусика
- неділимий — -а, -е. Який не ділиться; єдиний, цілий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- неділимий — Неподільний Словник чужослів Павло Штепа
- неділимий — НЕДІЛИ́МИЙ, а, е. Який не ділиться; єдиний, цілий. У кімнаті повно диму, Чадом, нафтою смердить, І єдину неділиму [Україну] Хтось будує аж сопить (О. Олесь). Словник української мови у 20 томах
- неділимий — ЄДИ́НИЙ (який становить собою внутрішню єдність, сприймається як щось нерозривно зв'язане), ОДИ́Н, ЦІ́ЛІСНИЙ, ЦІ́ЛЬНИЙ, НЕПОДІ́ЛЬНИЙ, МОНОЛІ́ТНИЙ, НЕРОЗДІ́ЛЬНИЙ, НЕДІЛИ́МИЙ, ЦІ́ЛИЙ рідко, ОДНОСТА́ЙНИЙ рідко. Словник синонімів української мови