незатишно
НЕЗА́ТИ́ШНО. Присл. до незати́шни́й 2, 3.
Серед веселого гурту жильців будинку жила [Лукина] невесело і незатишно, доживала віку (Вол., Місячне срібло, 1961, 327);
Тьмяно освітлена кімната виглядала незатишно й похмуро (Дмит., Наречена, 1959, 181);
// у знач. присудк. сл.
Ярославові раптом стало вітряно й незатишно на душі (Мушк., День.., 1967, 154);
В кімнаті з необклеєними дерев’яними стінами було якось незатишно, темно (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 109).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- незатишно — неза́ти́шно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- незатишно — див. тривожно Словник синонімів Вусика
- незатишно — Присл. до незатишний 2), 3). || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- незатишно — НЕЗА́ТИ́ШНО. Присл. до незати́шни́й 2, 3. Серед веселого гурту жильців будинку жила [Лукина] невесело і незатишно, доживала віку (І. Волошин); Тьмяно освітлена кімната виглядала незатишно й похмуро (Л. Дмитерко); // у знач. присудк. сл. Словник української мови у 20 томах