1. Словник української мови у 20 томах

незатишно

НЕЗА́ТИ́ШНО.

Присл. до незати́шни́й 2, 3.

Серед веселого гурту жильців будинку жила [Лукина] невесело і незатишно, доживала віку (І. Волошин);

Тьмяно освітлена кімната виглядала незатишно й похмуро (Л. Дмитерко);

// у знач. присудк. сл.

Ярославові раптом стало вітряно й незатишно на душі (Ю. Мушкетик);

В кімнаті з необклеєними дерев'яними стінами було якось незатишно, темно (Ю. Бедзик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. незатишно — неза́ти́шно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. незатишно — див. тривожно Словник синонімів Вусика
  3. незатишно — Присл. до незатишний 2), 3). || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. незатишно — НЕЗА́ТИ́ШНО. Присл. до незати́шни́й 2, 3. Серед веселого гурту жильців будинку жила [Лукина] невесело і незатишно, доживала віку (Вол., Місячне срібло, 1961, 327); Тьмяно освітлена кімната виглядала незатишно й похмуро (Дмит. Словник української мови в 11 томах